«Тяжела и неказиста жизнь простого журналиста…..»- це якщо перефразувати відомий вислів. Та воно так і є насправді. Журналісти – люди нервові та злі. Кидаються канцтоварами і відбиваються від прихильників системними блоками. Та то всьо фігня. Найбільш небезпечний і найбільш бідний підвид журналюг – журналіст молодіжки. Мало того, що їм не платять,так ще й працювати заставляють(((от як тут не заплачеш??? Та, знову ж таки: справжній журналіст працюватиме і безкоштовно… (це щоб нам не такобразливо було)
Пункт другий. Наш милий офіс… це місце я називаю своїм другим домом. Чому? Бо там є халявний інтернет! Жарт. Просто у цьому тут мені комфортно і я завжди можу знайти підтримку від найближчих друзів.
Пункт третій. Журналіст – це не лише сидіння в офісі, і попивання чайку. Це перш за все рух. А рух, як відомо – життя. Ось. А фізичнийі мозковий рух одночасно спостерігається у журналіста лише під час інтерв’ю. Так. Це магічне слово. ІНТЕРВ’Ю. Воно манить і заворожує, притягує і водночас відштовхує. Але його потрібно писати. Написати інтерв’ю не так вже й складно. А написати хороше інтерв’ю…. От і я про те ж…
Завжди в ціні живі матеріали. Їх виносять на першу полосу і анонс газети. Журналістів ніколи не цікавлять глобальні проблеми (СНІД, торгівля людьми, проституція, наркоманія). Їм потрібна конкретика. Дайте їм реальних наркоманів, котрі вилікувалися, реальних бомжів, що живуть у підвалах, реальних проституток, котрі вдень вчителюють, а вночі працюють на панелі.
Одного разу ми вирішили написати ЖИВИЙ матеріал про сталкерів (людей, котрі шарять
... Читати далі »
У людей бувають моменти в житті, коли вони злі і агресивні. Можливо, це повязано з місячними фазами, вибухами на сонці чи магнітнимибурями. Але у журналісти такий стан спостерігається в період здачі метеріалу. Як правило, це понеділок і ранок вівторка.
В цей час журналістів краще не відволікати від своєї роботи, бо вони можуть вкусити, прибити, швирнути в вас холодильником, пульнути в вас олівцем, причому прямо в
... Читати далі »
Людина не може жити без спілкування. А журналіст тим більше. Без спілкування він перетворюється на звичайного обивателя, котрих безліч у натовпі. Спілкування може бути тет-а-тет, розмова у компанії, віртуальне, телефонна розмова.
Тет-а-тет ми з нашими колегами по моложці можемо поспілкуватится в ЖЖ та в коридорі(до речі, там чудове підвіконня- таке зручне!!)
Журналісти не лише працюють, п»ють чай і сидять в інтернеті. Вони ще й роблять психовані, дещо дивні, проте дуже веселі речі. Ось наприклад:
У редакції у нас є місцева «достопримечательность», так сказати. Це педофіл. Він дуже сумує за нашим екс-координатором. Дівчиною, з очима третього розміру, як сам же і висловлюється. І тому чіпляється до всіх, хто в спідниці.
Кожна редакція прагне до вдосконалення і збільшення штату. Ось так і ми. Найоптимальніший варіант- оголосити новий набір журналістів. Ми самовіддано розклеювали оголошення, давали об»яви і агітувли всіх знайомих і незнайомих. І що отримали? «Новачків» прийшло аж 10.Це при тому, що зараз залишилося лише 4 дівчини. Надя, Тома, Женя і Аня. Крім цього, прийшли ще два моїх одногрупники: Фотік і Кіндер. Тепер про всіх по черзі.
Коли прийшов новий набір – то ми довго не могли їх запам»ятати. Тому перші 5 зібрань ми починали зі знайомства. Перше знайомство: кожен називає своє ім»я і улюблену річ;
Чупакабра є внегласним символом медіа-клубу. Вона нам або приносить новини, або псує відвочинок. В найгрішому випадку і те, і інше. В редакції Чупіка знають майже всі, але мало хто наважується з ним спілкуватися. Чому? Просто Чупік дуже замкнутий і полохливий. Ще з несформованою нервовою системою. Він на кшталт домовичка Кузьки, тільки не живе у нас під підлогою, і Чупік набагато більший і волохатіший. Отже, і страшніший. Чупіка ми любимо. Завжди вітаємо з ним в контакті і в асі. Навіть, незважаючи на те, злі ми на нього, чи ні. Це наша робота.
Пісял напруженого робочого тижня журналісту, як правило требавідпочити. Найкраще для цього підходить природа. У живу природу лізти ми не ризикнули. А от до парку вирішили сходити. Спочатку все було культурно і як у нормальних людей. Але потім….
Нам захотілося їсти. Ми пішли до магазаину, купили шоколадку, по 2 круасани на рило і пачку соку. А ще 5 одноразових стаканчиків (хоча нас було троє). З усі
... Читати далі »
Повернемося до живих тем. І відкриємо тему заказних статей. Заказуху пишемо ми погано,а інколи і не здаємо вчасно. І от на одній з планерок, коли у нашого фотографа знову не закривався рот (клапан там заїло, чи що?) нас попросили написати статтю приурочену до Хеловіну.
Одним з пунктів статті були підвали. Що вони хотіли дізнатися про підвали – невідомо. Але ми з Дашком знову пішли лазити по підвалах. Шукали ми їх всюди. Але не знайшли Коли ми
... Читати далі »
Ще одним із напрямів роботи журналітів є прес-конференція. Ну, це коли на конференції спілкуються з пресою))) так от що я вам скажу, малята. Журналіст – створіння ліниве, любить аккредитацію, блокноти з ручками і комфорт. Виходять з цього, зірки, які дають прес-конференцію повинні зробити все, щоб журналістам було комфортно. Чайку там запропонувати, кави. І таке інше.