Пункт третій. Журналіст – це не лише сидіння в офісі, і попивання чайку. Це перш за все рух. А рух, як відомо – життя. Ось. А фізичний  і мозковий рух одночасно спостерігається у журналіста лише під час інтерв’ю. Так. Це магічне слово. ІНТЕРВ’Ю. Воно манить і заворожує, притягує і водночас відштовхує. Але його потрібно писати. Написати інтерв’ю не так вже й складно. А написати хороше інтерв’ю…. От і я про те ж…

Писати це одне діло. А інше – це брати його. Найкращий варіант – це кафе, ресторан, чийсь дім. Найгірший: редакція, нічний клуб, сміттєзвалище, місце за сценою, Пентагон.

Чому погано в редакції? Звісно, це твоя рідна територія, на якій ти почуваєшся досить впевнено. Але у редакції ходять всілякі люди, котрі заважають магічному процесу спілкування…. Самі розумієте.

Нічний клуб. А що тут впринципі хорошого? В самому клубі інтервувати не доводилося, але побіля. Так то точно майо. Особливо коли на вулиці холод собачий навпроти тебе беззуба чупакабра, котра лупить тебе ногами під столом. Ось так, малята.

Сміттєзвалише. Чим погано? Та хоча б тим, що там воняє і кругом брудно. А ми чистоту любимо. Ну, щоб хтось за нами прибирав.

Місце за сценою. Майже теж саме, що і сміттєзвалище. Бо всі плюються направо і на ліво,а хтось може стояти  і воняти тобі поруч. Як в прямому, так і в переносному значенні.

Висновок: журналісти люди чистоплотні і мерзлякуваті.