Зазвичай, неприємне минуле люди намагаються забути. Але як його можуть забути ті, кого ми звикли називати «чорнобильцями»? Зовні – це звичайні люди, що зараз вже виховують дітей-онуків і, зазвичай, не дуже охоче діляться спогадами тих часів, коли вони працювали чи служили у Чорнобилі. Єдине, що їх відрізняє від нас – це нікудишній стан здоров’я та повна апатія держави по відношенню до них, адже пільги, які отримують чорнобильці, і пільгами назвати смішно…
Ще кілька десятиліть тому наші батьки вечорами читали Гоголя і Діккенса. Сьогодні ж, діточки сидять «Вконтакті» та створюють веб-сайти. Одні кричать про культурний занепад, інші – про розвиток технологій. Дізнатися про цю проблему більше ми вирішили у працівників бібліотек, які безпосередньо мають справу з «вмістилищами знань».
Вже давно у нашому місті ходять чутки, пов’язані з економічною кризою. Однією з найбільших є інформація про те, що студентам масово припиняють виплачувати стипендії.
Ми вирішили з’ясувати, наскільки цьому можна вірити і розпитали молодих кременчужан, які наразі вчаться у ВНЗ.