Ви ніколи не задумувались над питанням, що таке щастя?? Певно, що було. Скільки вже про це написано, скільки кілобайтіів витрачено... Але відповіді так і немає. Об"єктивної. Є купка суб"єктивних... Але ж.... Але ж воно різне, це розмите "щастя"...Для когось це матерія, для когось харч для дущі та розуму, для когось навіть антиматерія і деструктивна діяльність. Можна продовжувати безкінечно - немає такої цілі. Чому бідний китаєць, що стоїть по кістки в кащі з глини та води, ішачив на полі цілодобово останній тиждень, але ввечері,повернувшись додому, обійнявши дружину та поцілувавши дітей, відчуває "щось у грудях", що, в принципі, є щастя. Бо у нього є домівка (в дужках погляд нашої пересічної людинки пост-юніон - халупа з дерева, дуже ненадійна), є дружина ( худорлява якась аж занадто), є прекрасні діти, які його обожнюють ( грайка обідраних брудних дітлахів) і є чим ї годувати наступний рік, бо він висадив ціле поле їх улюбленого рису (фее, це ж постійно один самий рис).
Так чому китайця це влаштовує таке "нехитре", на наш погляд, щастя, а нам, народженим в союзі усього мало. Можна скільки завгодно сперечатися на тему, типу "китайці невибагливі"... А ми тоді хто? Розбещені клони Періс Хілтон?? Так ніби ж ні....
Дядько Боб Марлі співає: "All we need is love!"...
 
Продовження буде....