Я йшов по вулиці мокрій.
Я омитий дощем і навіть трішечки гордий.
 На землю сутінки спустили крила.
Цим світлом у душі ти просто вбила.  

 Мені байдужі всі у цьому місті.
І наразі емоціям стало тісно.
Вже немає у жилах тої злості.
 Обіймеш на прощання чи просто прийдеш в гості?  

Я не люблю людей. Вони – аналогічно.
Емоції добігли вже позначки «критично».
 Нарешті тебе спекався! Затихли твої крики.
І більше не почую я стогони і рики.  

 А ти іди до нього! Він тебе чекає!
І не кажи нічого! Ба» він тебе кохає.
Без тебе пропадає. Де діть себе не знає.
Іди! Не озирайся. Любов тебе з ’ їдає.