Таке дивне відчуття,  наче я пуста. У мені немає нічого живого, немає душі, серця, все нутро вийняли і повністю вичистили. Певно, саме так виглядає самотність. Так, я її відчуваю. Відчуваю її всім своїм тілом, усіма фібрами своєї душі. Це складно пояснити. Це неможливо пояснити якось однозначно, просто, за пару хвилин. Має пройти ціла вічність, щоб я до кінця це зрозуміла. Можна було б змінити псевдонім. Наприклад, з Дашко Квач стати Полуденною чи ще щось таке. Але це так складно. Неможливо. Неможливо за одну мить знищити  те, що було нажито роками. За що ти боровся роками. Щось та залишиться. Залишиться універ з його парами, двієчниками, відмінниками та завгоспом. Залишиться деканат, хоч скільки б поколінь не грозилися його зруйнувати. Бо так має бути. Саме так. Інших варіантів не передбачається. Та наче вони комусь потрібні. НЕ ПОТРІБНІ! Чуєте мене??????????????????

А от я так більше не хочу жити! Не хочу жити серед брехні і неправди! Серед зрад та підступів. Я й так на достатньо довгий час застрягла у відчаї, з якого вибратися не так вже й легко. Я наробила достатньо помилок, за рахунок яких моя дупа прямо зараз може починати горіти в Пеклі.

Якби я могла кожному сказати все, що я про них думаю, народ масово перестав би зі мною спілкуватися. Бо правда не кожному до вподоби.

ЛЮДИ! Я ВАС ДУЖЕ ПРОШУ! ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ЗІ МНОЮ СПІЛКУВАТИСЯ ЧЕРЕЗ:

-         гарне обличчя та декольте

-         якусь вигоду. Хоча й не знаю, яку вигоду можна вилучити від спілкування зі мною

-         жагу комусь пожалітися на своє життя

-         від нєфіг дєлать

-         боязнь мене образити своїм ігнором

ЗАЛИШТЕ МЕНЕ У СПОКОЇ!  Я втомилася від усього цього!!!!!!!!!!!!