А починалося все з...

... Мікі-Мауса. Так-так, саме з нього. Навряд чи творець цього гризуна колись думав про те, що з його допомогою на іншому кінці землі розплодиться неймовірна кількість дещо дивних персонажів. Богом японської анімації вважається Осаму Тедзука, який починав свою кар’єру  в США стажером на студії Діснея. У 1950-х рр., він схрестив західну техніку малювання із стандартними японськими коміксами і вийшло аніме. Точніше, тоді цих мультяшок називали „манга-ейга”. Себто, картинки, що ворушаться. Саме слово „аніме” з’явилося не атк давно – років 30 назад. Неймовірно великі очі теж були запозичені у все того ж гризуна Міккі-Мауса. Існує міф, ніби японці малюють їх такими, бо страждають комплексами через вузенькі очі. Наголошую – це міф. Насправді, очі – дзеркало душі. І чим добріший персонаж – тим більші вони в нього. Ще одна загадка аніме – волосся ядовитих відтінків. Це теж пояснюється просто: оскільки у всіх японців волосся чорне, вони відриваються на мультяшках. І, що більш важливо, допомагає розрізняти персонажів.

Голоси за кадром

У Європі і Голівуді мультики озвучують театральні обо кіношні актори. У Японії цим займаються спеціальні люди – сейю. На островах сейю не менш популярні, ніж поп-зірки: їх переслідує натовп людей, щоб попросити Автограф, а Інтернет кишить фанатськими сайттами. Особливо цінують дівчат з тоненькими голосами. У японців високий вокал вважається дуже красивим, тому і в аніме виключно позитивні героїні дуже ніжно пищать. Це все викликає неймовірний фанатизм у любителів мультів. Вони називають себе отаку, вивчають японську мову, малюють зеленооких глазастиків та влаштовують рольові ігри. Та декого така мега-активність добряче допікає. В Інтернеті навіть є організація по боротьбі з японською анімацією – „Anime Must Die” („аніме має вмерти”). Її учасники спалюють манга на площах і дивляться мульти виключно У.Діснея. Певно,  не в курсі, з чого анімація почалася.

Цікаві факти про аніме:

-          аніме з’явилися в 1917 році. Це були коротенькі мультики. Перший повнометражний фільм вийшов на екрани в 1943 р. і прославляв силу японської армії.

-          Зараз на островах аніме набагато популярніші, ніж кіно. Наприклад, мульт „Унесені привидами” заробив у Японії набагато більше грошей, ніж розкручений „Титанік”.

-          У Японії працює близько 440 анімаційних студій. Штат кожної нараховує від 2 до 150 чоловік. Аніме дарма вважають дитячою забавкою. Мультиплікатори випускають величезну кількість фільмів для дорослих. Кожна вікова категорія мульиів має свою назву: комодо – казки для малюків до 10 років, сьонен – історії для молчелів від 11 до 18, сьодзем – для їх одноліток жіночої статі і т.д.

Міні-словник для початківців:

Ахоге – локон волосся, вибивається з матушки персонажа аніме. Підкреслює несерйозність і добродушність. Характерно для комічних персонажів-дівчат. Ахоге – природна деталь зачіски, а не творіння перукаря.  Не варто плутати з двома чи більше локонами, що вибиваються з одного місця зачіски – вони показуть зовсім інші якості персонажа.

Аніме – намальовані японські картинки.

Манга – японські комікси.

Бака – ідіот, кретин, дурень.

Гайдзин – іноземець (для японців).

Бака-гайдзин – американець.

Косплей – переодягання в саморобні костюми персонажів із аніме.

Лолі – жаргонна назва дівчат, як зображених в аніме, так і справжніх. Походить від слова „лолікон”  різновиду еротичного аніме (манги) за участі малесеньких дівчат.

Панцу -  труси або шорти.

Юрі, лай – любовні історії про хлопців та дівчат нетрадиційної орієнтації.

Отаку – фанат аніме або манги.

Фанфік – вигадка фаната у прозовому або віршованому вигляді.