Довелося мені тут на декілька днів гайнути до Полтави. Ну, я й побродила по убитих дорогах на своїх шпильках, аби тільки вам щось цікавеньке написати. То ж, слухайте…

Епізод І. Брат Афанасія

Є у нашому містечку славнозвісний бомж Афанасій, що проживає по вул.Київській. (дивися статтю «Занедбане місто») Так от, виявляється, що у Полтаві мешкає його брат. Проживає він на мальовничих берегах Ворскли, спить на травичці, нюхає кульбабки, п’є водичку з пляшечки з написом «VODKA». Особисто нам так і не вдалося познайомитися, але те, що він явний родич нашого Афанасія  я змогла дізнатися по його звичці спілкуватися таємним методом чесання попи. Прям «Жди меня» якесь виходить…

Епізод ІІ. Бременські музиканти

У Полтаві проживає дуже багато музикантів, які грати толком не вміють, але дуже хочуть. Додому родичі їх вже не пускають, тому ці горе-музики виходять на вулиці зі своїми гітарами та барабанами і терпляче чекають доки їх поб’ють. Ті, хто дійсно вміють грати, бренькають виключно вдома і «потухають» з тих, що не вміють. Видать, тенденція тутечки така.

Епізод ІІІ. Фонтани

Звичка залазити у фонтан з водою притаманна лише мені. Звичка тицяти у мене пальцями і відпльовуватися від води притаманна усім.

Епізод ІV. Сектанти

У переходах часто-густо може зустріти різних сектантів, які втюхують емочкам-дєвачкам, продавцям та випадковим перехожим свій неліквідний товар. (це я про книжки, взагалі-то)

При цьому такі дядіньки-сєктанти (тьотіньок я ще не зустрічала) мають дурну звичку закутуватися у якісь простині незрозумілих кольорів. Чи й того гірше: співати своїми жахливими голосами жахливі пісні під церквою.

Епізод V. Дядіньки з вусами

Тут живуть дуже невиховані люди. Майте на увазі, жахливі дядіньки з вусами можуть втрутитися якраз у той момент, коли ти цілуєш свою половину…

А загалом, проїзд тут дешевий, пиво холодне, квас свіжий… Жити можна!

По  гланди ваша, Дашко Квач