За часів гострої фінансової кризи знову постало, і без того гостре, питання про відтік молодої, перспективної та талановитої робочої сили за кордон. Спробуємо розібратись,  де  ж зарита та собака.

Як відомо, усі країни на планеті Земля поділяють на три групи: "розвинені", "ті, що  розвиваються" і "країни третього світу". Існує безліч критеріїв, за якими визначають ступінь розвиненості держави. Зокрема, одним з них є кількість та якість освітніх закладів, серед  яких особливе місце займають ВНЗ. На заході давно вже зрозуміли, що  майбутнє країни прямо пропорційно залежить від рівня підготовки молодих кадрів. Адже хто буде стояти за станками, установлювати курс валют, перекладати літературу,  врешті-решт рухати країну вперед не маючи для цього  знань та певного досвіду?

То  ж, приймаючи до уваги вище зазначене, не важко здогадатись, що фінансування освітньої сфери в країнах Європи та США  займає не останній рядок в бюджетах  цих  країн. Під "фінансуванням освітньої  сфери" маємо на увазі не тільки 100 відсоткове матеріальне забезпечення вже існуючих установ та укладання перед школами  "лежачих" поліцейських. Це, зокрема, іще й будівництво  нових закладів, вдосконалення вже існуючих та розробка нових навчальних  програм, створення центрів дозвілля та спортивних шкіл,  де молодь може вивільнити свою енергію і заразом розкрити свої таланти, знайти себе; це, врешті-решт, працевлаштування студентів-випускників вузів та середніх  проф. тех. училищ.

Це в ідеалі. Натомість бачимо, що  наші політики, "народні обранці", займаються виключно  популізмом та лобіюванням власних економічних та політичних інтересів.  При цьому повністю забувши, чи, правильніше сказати, "забивши", на долі дітей, а відповідне і на майбутнє країни.

На фоні гірких фактів, як то бездіяльність можновладців, фінансова криза,  високий рівень корумпованості, "блат", мабуть, не залишилось людей,  яких здивує нижченаведені результати соціального дослідження, що його вже 14 років проводить Державний інститут розвитку сім`ї та молоді. Щоправда, студенти, як цільова група, були досліджені вперше. Отже, статистика така:  30 відсотків усіх студентів, а це близько 2 млн молодих людей, прагне залишити Україну назавжди. Причинами такого рішення називають матеріальні негаразди, неможливість реалізувати себе та власних амбіцій на батьківщині.  50% відсотків опитаних не впевнені, що знайдуть роботу по закінченню навчання.

Закінчити хотілося б словами дядьки Вакарчука «Добре тільки там, де нас немає». Подумайте добре, перед тим, як поїхати невідомо куди, працювати все життя чорно робочим. Туди, де тебе і за людину вважати не будуть. Туди, де є лиш примарні шанси отримати громадянство і стати повноцінним членом того суспільства.  Подумайте, чи можливо залишитись вдома? В домі, у якому можливо і немає євроремонту і  рукомийник не із чистого золота, але в своєму домі. Залишитись і спробувати змінити щось на краще, адже якщо ми всі об"єднаємось разом піднімемось, шанси збільшаться на декілька порядків. Сила у єднанні – самотня гілочка тендітна і ламка, проте якщо їх багато – їх не зламає будь-який вітер.

 Хтось мудрий сказав "В гостях добре, та вдома сало свіже".

Автор: Кирило Єкимов