Хіба вам не буде цікаво дізнатися, що під вашою вулицею побудоване якесь секретне підземілля? І хіба не цікаво побачити, куди ж вбудовані сходи нижче першого поверху у вашому будинку, до того ж добре замасковані або наглухо заварені? Діггери знайдуть відповідь на ці питання та ще багато інших!

Діггер (від анг. digger) у перекладі – землекоп, шукач золота. Та насправді діггери займаються більш цікавими справами. Вони – дослідники рукотворних підземель. Складно сказати, що ж їх манить у покриті пилом та брудом тунелі. Та незважаючи на те, що їм інколи доводиться повертатися у грязюці та піском на голові, щось в цьому таки є! Найбільшою винагородою для них є древні підземелля, сучасні теплотраси чи бомбосховища. Діггери не просто цікавляться історією «підземного» міста, вони попереджають екологічні порушення та розвалення будинків.

У XVII столітті діггерами називали людей без власності. Вони дуже серйозно відносилися до релігії і вважали, що земля дана людям Богом і має бути поділеною між усіма. Сучасні діггери не мають з ними нічого спільного, окрім прагнення бути вільними та незалежними. Їхній основний інтерес – дослідження підземель.

«Діггерство – це пошук невідомих горизонтів, - розповідає діггер Євгеній Соломига. – Людина хоче бути першовідкривачем, але на планеті вже все відомо. Тоді люди опускаються під землю.»

Дехто з діггерів проводить аналогію з робою паталогоанатома. Ось тільки вивчають зсередини не людину, а підземний світ міст. Розміщення підземних ходів діггери дізнаються по рельєфу і карті місцевості. Допомагають й істоичні відомості. Окрім того, що діггерство – це екстремальне захоплення, вони ще й корисне для суспільства. Наприклад, запорізькі дослідники підземного світу декілька разів знаходили в тонелях підтопи і попереджали органи місцевої влади про те, що будинкам загрожує скорий розвал. Були випадки, коли діггери знаходили незаконний злив каналізації в одній з дренажів часів революції. (дренаж – система заходів, спрямована на на відведення води з грунту. - пр. автора) Каналізація роз’їдала підземний хід і забруднювала річку. Інколи знахідки діггерів потрапляють і в музеї. Все ті ж запорізькі діггери  віднесли туди колеса від старовинної карети і алюмінієві ніжки від столу революційних часів, коли алюміній прирівнювався до золота. 

У нас цей рух лише почав відроджуватися. Безпосередньо у Кременчуці діггерів нараховується до 10 чоловік (якщо не менше). Особливих місць для дослідження у нас немає, то ж і бажання займатися подібним теж відсутнє. Єдине, що хоча б трошки може зацікавити їх – це підвали під Крюківським мостом та під центральною частиною міста. Наприклад, на місці теперішньої райради та будинку, де знаходиться бібліотека ім.Торубари, був глибокий залізнобетонний підвал, що нагадував камери у вязниці. По вул.Леніна розміщуються підвали, що ведуть до вул.Пролетарської. Від будинку міськздороввідділу до будинку, де зараз знаходиться «Пекін» та до шпиталя інвалідів війни йдуть підземні ходи. Та й сквер «Жовтневий» також висаджений на ходах та підвалах.

Заходи безпеки для початківців:

1) неприпустимо проникати в колектори річрк і зливні каналізації під час дощів і ливнів.

2) неприпустимо знаходитися під землею у стані алкогольного або наркотичного спяніння. Палити теж не варто, осікільки вода у каналізація чи річках може бути сильно забруднена різними горючими речовинами і, оскільки вони легші від води, то утворюють на її поверності плівку, яка може зайнятися.

3) неприпустимо спускатися під землю по одинці – в екстенній ситуації вам потрібна буде допомога. Навіть якщо умови походу вимагають розподіл, обовязково ідтримуйте звязок з іншими учасниками походу. Так як електронні мобільні засоби звязку не завжди працюють під землею, варто згадати голосову перекличку.

4) у перший похід варто йти з досвідченим діггером, який би на практиці зміг пояснити і показати, як правильно поводитися під землею. Якщо це не можливо – проконсультуйтеся з ним. Уважно перегляньте поради на сайтах відповідної тематики, почитайте історії та звіти. Це допоможе зрозуміти специфіку знаходження під землею.

5) перед походом обовязково повідомте когось, хто залишиться на поверхні, про те, куди ви йдете і приблизний час походу. Бажано вказати номера телефонів екстренниих служб, за якими варто зателефонувати у випадку довгої відсутності тих людей, що пішли.

6) при походах в дуже забруднених річках чи дощових сітках, бажано мати при собі протигаз, протиаерозольний респіратор. Якщо вам стане недобре чи закружиться голова, ні в якому разі не присідайте на карточки. Необхідно швидко піднятися на поверхність землі.

7) будьте уважні під час походу. Основну небезпеку становлять малопомітні перешкоди, типу різних арматур чи  вибоїн. Можна впасти і пошкодити ногу. (у кращому випадку)

8) і останнє: будьте благорозумними! Ні прия ких обставинах не піддвайтесь паніці, намагайтеся мислити тверезо. У будь-якій небезпечній ситуаці дуже важливо швидко прийняти єдине правильне рішення.

Коментар психолога:

Коментує: Хорольський Ігор Євгенійович

Що буває з людиною, якщо вона потрапляє у замкнутий простір?

Реакція може бути найрізномаїтнішою: від сліз до сміху. Страх, істерика у рамках «норми». Дехто, навпаки, може зрадіти такій можливості побути в цілковитій самотності. Адже вона випадає не так вже й часто. Якщо людина страждає клоустрофобією, замкнутий простір викличе панічну реакцію. Тут все залежить від та життєвого досвіду.