І холодно, і тепла хочеться… То ж, не дивно, що люди готові вірити практично у все, аби морози якомога швидше відступили і запанувала весна. Одним з таких вірувань є святкування Масниці!

За тиждень перед початком Великого посту починали святкувати Масниці – проводи зими і зустріч весни. Раніше, на протязі тижня, народ розважався різними іграми. Наприклад, катанням з гір на санчатах чи походами на ковзанку. Певно, хотіли насолодитися останніми шматочками зими. Зараз і снігу майже немає, хоча, при бажанні, на ковзанку потрапити можна. От тільки ефект буде трохи не той. Штучний чи що? У народі вважалося, що останній, перед Великим постом тиждень, треба провести весело, бо попереду цілих 7 тижнів суворої поведінки та усіляких обмежень! Що тоді, що зараз, люди пекли млинці, варили вареники, веселилися та співали…

Що не день – то свято!

У понеділок жінки йшли до корчми і розпочинали свято. Якщо ж до компанії долучалися чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було лише поставивши магарич. У понеділок лаштували веселі гойдалки, крижані спуски на санчатах. У вівторок жінки знову йшли до шинку. Після гуляння в шинку всі виходили на вулицю, де влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день. В цей день ходять у гості, парубки виглядають невіст, а дівчата сужених. У середу тещі частують своїх зятів млинцями. У четвер жінки знову сідають до столу і піднімають чарки. У давнину, саме в цей день, проводили „бійки”. Усі вибиті зуби, чи зламані ребра, вважалися на „добру подію”. П’ятниця називалася – „тещині вечірки”. Зятю належило покатати свою тещу вулицями села або міста. При чому сервіс, в такому випадку, напряму залежить від характеру тещі - тобто злу та сварливу везуть по нерівній дорозі і, навпаки, якщо теща лагідна, то і дорога рівна, немов струна. Субота не позначена цікавими обрядами. А неділю відзначають найбільш пишно. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром. Проводились масові гуляння, ігрища, забави. Масляна завершувалась „прощальною неділею”, коли всі прощалися з масляним, смачним тижнем і водночас просили у близьких вибачення за нанесені образи. В цей день потрібно обійти усіх родичів та сусідів і попросити пробачення за всі скоєні образи, аби очиститись перед Великим постом від усякої скверни. Не можна також вживати горілки. За тиждень і так випивали предостатньо…

А як у нас?

Це я про святкування Масляної у дружньому колі Молодіжної редакції «АВ». Самі розумієте, просто написати – це одне, а от спробувати самим – зовсім інше. Коли вже чесно розповідати, то зиму ми спровадили трошки раніше, ніж треба. По-перше, набридли нам холоди  і морози. Дуже вже хочеться тепла. А по-друге, хотілося зібрати якомога більше народу, а у будній день так не виходить. То ж, ще у п’ятницю ввечері найхазяйновитіші дівчата з молодіжки (а таких у нас виявилося небагато) стояли у плити і пекли на цілу ораву млинці. Не знаю, з якими обличчями вони це робили, але наступного дня у всіх був гарний настрій. Святкування вдалося на славу! Млинці були смачні, згущене молоко солодке, чай з малиновим варенням гарячим…. А що ще потрібно для щастя, коли на вулиці мете сніг? І пісень співали, і танцювали, і на снігу каталися (парочка юних журналістів неодноразово приземлялася на п’яту точку, доки ми йшли по вулиці)

Та найголовнішою подією стало спалення пугала на пляжі. Ми довго думали з чого ж його зробити і врешті-решт зліпили його з газет. То ж, хто суботнього вечору гуляв по пляжу (хоча я таких не помітила) могли бачити, як десяток студентів снували туди з купою газет. Опудало ліпили вже на місці, палили теж там. Проте, паперова людинка дуже довго і вперто не хотіла загоратися, чому всіляко сприяли пориву вітру та снігу. Згоріла вона теж не повністю, але… Частково весну ми вже зустріли, тепер ваша черга!

Дашко Квач