Пам'ять Роду нашого шанобливо зберігає і віншує дочок і синів своїх, тих, що своїми справами і життєвим шляхом додали до його слави частку свого нетлінного духу і сили. І, мабуть, не випадково саме ім'ям одного з кращих синів України названо найвищу державна відзнаку – Національну премію України ім. Тараса Шевченка. Здавалося б нині, в Україні, не УССРі – і ця відзнака знаходитиме тих хто насправді вартий і заслуговує бути визначеним такою високою шаною. Здавалося… Та не так склалося, як гадалося!

Не дивним, а ганебним глумлінням над пам'яттю Т.Шевченка є те, що серед цьогорічних номінантів, пошукачів на присудження звання лаурета премії його імені є прізвище Г.І.Лютого. Це вже верх цинізму, коли підписант під сумновідомим «Обращением представителей творческой интеллигенции…» від 26 липня 2007 р. в якому українській мові – тій мові яку захищав і підіймав на світовий рівень Т.Шевченко, відводиться місце загумінкового «наречія» недорозвинених гомункулів, на чому з гниловодною піною у пащі наполягають такі відомі україножери, як П.П. Толочко, В.В.Корнілов, В.І.Слонов, В.І.Єрмолов, А.Потапова, В.В.Пашков, І.Д.Мілєв, М.Койфман і т.д., і т.д. висуває себе в здобувачі на лауреатство.

Виникає питання, а чи нема в когорті здобувачів прізвища ще одного підписанта цього «Обращения» – Алєся Бузіна? Хто-хто, а він таки ім'я Т.Шевченка за останні 20 років згадував найчастіше! Якщо Г.І.Лютий уособлює себе в цим «дєятєлем», що «колєнопреклонно» засвідчив своїм підписом, то чи не варто пошукати йому інших номінацій? Ну, скажімо, премії В,Винниченка, відомого діяча, який своїм життєвим шляхом довів, що орда шевченкових «Кирпо-Гнучкошеєнкових» «імєєт мєсто бить» і якої, можливо, вартий (а можливо ще й не вартий – одного підпису ще замало!) Г.І.Лютий.

Звертаємося до української громадськості, б'ємо на сполох – не даймо ошукати себе в черговий раз! Вимагаємо від Комітету з національної премії України імені Тараса Шевченка не розглядати таких діячів як Г.Лютий в номінації на звання лауреатів цієї премії. Ні сьогодні, ні завтра, ні через сто, ні через тисячу років!

З повагою,

доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки, академік ВШУ, член Національної спілки письменників України В.А.Чабаненко

голова Запорізького обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т Шевченка, доцент ЗНУ Т.Г.Шевченко доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки, проректор Запорізького національного університету, завідувач кафедри новітньої історії України ЗНУ Ф.Г.Турченко

перший голова Запорізької крайової організації НРУ, журналіст, головний редактор часопису «Просто» Ю.І.Василенко

журналіст, оглядач часопису «МІГ» В. А. Москаленко

перший полова Правобережної Запорізької організації Української Гельсінської Спілки, Президент Запорізької міської асоціації «Захистимо Хортицю», головний редактор часопису «Запорозький Спас» О.М.Черненко

голова Оріхівської філії Козацької Академії Братства Запорозького Січового Звичаю І.В.Панченко

голова Запорізького обласного відділення Всеукраїнського Громадського Об'єднання «Громадський Контроль» С.В.Сурченко