Покинуті будинки, недобудовані висотки, напіврозвалені дитячі садки... Звичайні перехожі оминають їх стороною, але не сталкери.

Дещо про сталкерів

Сталкер – людина, що добре орієнтується в місцях, які по тим чи іншим причинам є забороненими або маловідомими основній масі населення: підземелля, покинуті території і т.п.

В перекладі з анг. Stalker означає «мисливець, настирний переслідувач». Від stalk – підкрадатися. Це слово отримало широке розповсюдження після виходу роману братів Стругацьких «Пикник на обочине» (1972) та фільму Андрія Тарковського «Сталкер» (1980). У романі Стругацьких сталкерами називають людей, що займаються небезпечною і незаконною справою – пошуком і виносом з «Зони» артефактів неземного походження. Для більшості людей слово «сталкер» назавжди залишиться назвою однойменної гри. Та зараз ігромани надають перевагу не комп’ютерним іграм, а рольовим. Перша страйкбольна гра «S.T.A.L.K.E.R» відбулася у 2007 році і з того часу такі заходи користуються неймовірним успіхом.

Рай для сталкерів – зона радіоактивного відчуження Чорнобиль. Сталкери – ось теперішня реальність Прип’яті. Вони єдині власники цієї, колись густонаселеної, території. Такі люди просто бігають на місці ядерної катастрофи і шукають чим би поживитися. Катастрофа створила різноманітні фокуси з речами. Тепер радіоактивний хлам коштує на чорному ринку дуже багато. А попит, як відомо, породжує і пропозицію. Ось так у зоні і з’явилися сталкери. На щастя, схожих місць в Україні обмаль. У звичайних містах сталкери ведуть дещо інший спосіб життя. Ним може стати й цілком упішна людина, якій не вистачає адреналіну. Тому вона й шукає занедбані місця, які можна було б дослідити. Такими людьми керує цікавість, не більш того. Наживи тут немає і не може бути. Хіба що збирати використані шприци, що їх полишають після себе наркомани.... Та хіба вони комусь потрібні? Навряд.                                                                                     

 

Декілька спостережень про життя сталкерів.

Варто лише переступити поріг занедбаної будівлі і ви автоматично переносетеся з реальності у світ сталкерів. Тут діють свої закони і правила. І якщо ви вже стали одним з них, то було б доречним їх дотримуватися.
Сталкери - це люди, які отримують задоволення від бродіння безлюдними територіями і пошуками на них якихось цікавих речей.
У нас їх дуже мало. І це не дивно. Адже покинутих місцин у нас майже немає. Журналісти молодіжної редакції вирішили не пасти задніх і теж податися в сталкери. Про найцікавіші місця, які ми відвідали, трохи нижче. А з нашого походу винесли для себе наступне:

1. Сталкерство – заняття цікаве, але небезпечне. Є ризик познайомитися з бомжем Афанасієм (про нього трохи нижче) та його вірними друзями: сокирою та палицею.

2. У даному випадку міліція не є вашим союзником. Якщо вас спіймають не у той час і не у тому місці, поїздка у відділок гарантована.

3. На занедбаних територіях бажано поводитися тихо. Інакше, знову ж таки, є ризик зустрітися з Афанасієм. (див. пункт 1)

4. Не факт, що у таких місцях живуть лише безпритульні. Там полюбляють тусуватися ще й наркомани. А де вони, там і використані шприци. Отже, вірогідність підхопити СНІД та інші хвороби є достатньо високою.

5. По старих балконах, що тримаються на чесному слові, краще не ходити. Вони мають одну властивість: падати донизу.

6. Варто дивитися під ноги. Інакше можна гепнутися у якусь яму і мати солодкий поцілунок з землею.

Прислухатися до цих порад чи ні – справа ваша. А ми ж просто ділимося побаченим.