Розділ V

Перші планерки

Що вже й казати, «Автограф» дав нам все, щоб ми працювали. Коли вперше заявилися до офісу, на нас купа народу прийшла дивитися. Я не дуже в курсі, що за молодіжка там була до нас, але судячи по їхнім обличчям... складувалося таке враження, ніби вони до останнього не могли повірити, що ми прийшли працювати. Нам дали окремий кабінет, два кампи з нетом, а згодом і почали запрошувати на планерки... Таким чином ми дізналися, як виглядає наш верстак, а разу з третього я запам’ятала, що нашого головного звуть Рома. Хух. З моєю дирявою памяттю це реальний прогрес. А зараз здам усіх підряд! Рома на наш двомісячник приніс обігрівач, щоб дітлахи у дитячій кімнаті не мерзли))) Славік- фотограф для мене прям кумир! Я ж теж фотати люблю, тому для мене він ідеалом залишиться доти, доки носитиме з собою фотік))) А наш верстак Андрій спочатку боявся нас, а потім звик. Одного разу ми його навіть на чай запросили. І він погодився! Єдине, що у нас не виходить – це домовитися з приводу нашої сторінки. Він хоче купу матеріалу на одну сторінку, ми – проти цього, бо так не розкриється тема... Все заплутано...

Офісних історій у нас наразі безліч...

Пішли ми з Юлькою на кухню за чайником. Води там не було, то ж ми підійшли ло умивальника і почали набирати воду. Повз нас прошмигнув якийсь дядько (підсобний робочий) і зайшов до туалету. (двері в ЖЖ були прямісінько у нас за спинами) Ми дещо перебрали води і вона почала переливатися через край. Тоді ж Юлька почала мені кричати:

- Отливай! Давай! Давай! Отливай! (чоловік все ще в ЖЖ). Молодец! Еще давай! Ну же! У тебя клево выходит!

... В коридор дядя вибіг червоний, як варені раки...

Після цього ми цього ж дядю бачили, коли святкували у редакції три денрики наших колег. Зайшовши на кухню і побачивши його, ми згадали «отливай», розвернулися та пошляпали в «пісочницю» (наш кабінет) заливаючись сміхом.

Двері були відчинені, коли він забіг до нас і почав кричати. Що? Не чула. Я повільно сповзала вздовж стіни, стоячи за дверима. Потім мені набридло чути крики і я вирішила двері причинити. Щоправда,забула, що там кричить дехто... зачинила з другої спроби...