Розділ VІ

Паша з двом а неповнолітніми на Київській

Прийшов якось на наш збір Юлін друг Паша. Та в нього була настільки підозріла фізіономія, що ми з Рижиком відразу закидали його канцтоварами, і вже потім вирішили взяти його з собою на Київську. Я не знаю, чого він погодився, адже сам потім скаржився Юсі на нас, типу  «у тебе бахнуті подруги». Та факт залишається фактом: ми разом поїхали на недобудований автовокзал, щоб зробити фотки на статтю. Там Паша спілкувався з бомжами, таємним методом чесання попи, бродив по даху (маю підозру, що він хотів гайнути від нас вниз) та носив дамську сумку. Паша з Рижиковою сумкою – це щось! Звєрєв і А.Тан – відпочивають!

Нещодавно ми з все тим же Рижиком знайшли ще одну будівлю. Звідти тікали на всіх парах. На жаль, Пашки з нами не було... Він би відбився. Дивлячись в контакті на мої фотки з занедбаних територій один знайомий постановив: «Ти, бачу, любиш бомжів і бомжатники». Ні, любі мої. Але заради матеріалу, я надурю будь-якого бомжа Афанасія.

У кожної людини є якийсь свій маленький пунктик. От я мрію про рожеве слоненя. Наша художниця частково її здійснила, цю мою мрію. А ще я мрію почути, як грає на гітарі Кирило. І мрію, щоб наша молодіжка реально стала медіа-клубом. Погляньте на ці обличчя. Я щиро сподіваюся, що ми побачимо їх і наступні наші юбілеї... а поки... Зі святом вас, друзі!

... Століття – коротка мить на сторінках нашої Історії. Однак уже через одне століття нікого з нас не буде. Завжди будуть лондонський міст, мурашник паризького метро, токійські проспекти, стадіон Лос-Анджелеса, фабрики Осаки, Кельна і Торонто. У мурашниках спалахуватимуть і гаснутимуть незліченні світлячки вікон. Хтось буде накривати столі або відкорковувати вино. Це буде хтось «інший» - не ми. Як перед нами було безліч «інших»...

Христос Яннарас