А не люблять власне тому, шановні, що маємо власного Діда Мороза– праотця усіх Санта Клаусів та Микулашів разом узятих – Святого Миколая. Про нього, його іноземних колег та глобальну різницю між ними – далі за текстом.

Ідея статті почалась з питання молодшої сестри на тему: а чому моя англійська подруга нічого не знає про Діда Мороза? Соромно було зізнаватися дитині, що уявлення не маю чому. Згадавши незлим тихим словом школу, яка змушує малих листуватися з іноземцями для мовної практики, я відбрехалася якось і пішла читати літературу. Власне, коли зовсім чесно, до літератури так і не дійшла, а просто полізла в павутину Інтернету. Інформації цікавої нарила… Масу! Ось саме цією інформацією і хочу з вами поділитися. Отож говоритимемо про тих колег Санти, які особисто мені сподобались найдужче.
Йоулупукки (Фінляндія). В перекладі з фінської: "лісова людина" - "різдвяний козел" - "різдвяний дід". Сиве волосся, охайна борода і вуси. Червоні куртка, штани і шапка-ковпак. Темний шкіряний пояс. Обов'язково - окуляри. Живе на горі Корвантунтури ("гора-вухо") не то в хатинці, не то в самій горі. Разом з ним живе дружина Муори (Марія) і гноми. У стародавні часи ходив під Різдво по будинках (колядував) пригощав слухняних дітей і карав неслухняних (для чого носив із собою різки). У наслідку виховний аспект образу був загублений. Сучасний образ і легенда багато в чому узяті з Американського Санта Клауса.
Санта Клаус (США). Сиве волосся, охайна борода і вуси. Червоні куртка, штани і шапка-ковпак. Темний шкіряний пояс обтягає товсте черевце. За суттю, це ельф-життєлюб. Найчастіше на носі в нього окуляри, а в роті - паруюча трубочка (в останні роки намагаються не "наголошувати" на цьому елементі образу). Їздить в оленячій запряжці і підкидає подарунки в башмаки і панчохи, залишені біля каміна.
Синтер Клаас або Сандеркласс (Нідерланди, Голландія). Припливає на пароплаві в супроводі чорношкірих слуг. Дарує подарунки.
Василь (Кіпр). Мабуть найбільш дивне ім'я новорічного персонажу. Проте діти на Кіпрі пишуть своєму чарівнику: "Святий Василь, приходь, щастя подаруй, виконай усі мої бажання".
Баббо Натале або Баббе Натале (Італія). Залишає свої сани на даху і через димохід потрапляє в будинок, де для нього залишають небагато молока і насолод "для підкріплення".
Святий Микола (Туреччина). Один із прообразів усіх новорічних персонажів. Добрий чудотворець і гонитель зла. Заступник викрадених і загублених дітей. Жив у 300 році нашої ери. За легендою - йшов якось Микола Мерликійський по селу повз будинок бідняка. А там батько збирався відправити своїх дочок "учитися" найдавнішої професії. Не сподобалося це Миколі, і він уночі через димохід підкинув у будинок три гаманці з золотом (за іншою версією - три золоті монети). Потрапили вони в дівочі башмаки, що сушилися біля каміну. Щасливий батько купив дочкам придане і видав їх заміж.
Паккайне або "Морозець" (Карелія). На відміну від більшості новорічних персонажів - це дуже молода людина. Його відмітна риса - бешкетний характер. Про існування Паккайне фахівцям стало відомо зовсім недавно, так що цей персонаж молодий і в прямому й у переносному значенні.
Микулаш (Чехія, Словаччина). Приходить подарунки у ніч з 5 на 6 грудня, напередодні дня Святого Миколи. Зовні схожий на Російського Діда Мороза: та ж довга шуба, шапка. Тільки от подарунки він приносить не в мішку, а в наплічному коробі. Та й супроводжує його не Снігурка, а ангел у білосніжному одязі і кошлате чортеня. Гарним і слухняним дітям Микулаш завжди радий дати апельсин, чи яблуко, або щось солодке. Зате якщо в "різдвяному чоботі" у хулігана чи ледаря знайшли картоплину чи шматок вугілля - це точно Микулаш. Його робота.

До слова про Дідів Морозів:
Father Cristmas ("Рождественський дід") - Великобританія;
Weihnachtsmann - Німеччина;
Шань Данина Лаожен - Китай;
Одзи-сан ("Санта Одзи-сан") - Японія;
Pere Nо'еl ("Перла Ноэль") - Франція;
Святи Миклаус ("Святий Миклаус") - Західні слов'яни;
Юлетомте - Данія, Гренландія;
Юлебукк - Норвегія;
Папа Ноель - Іспанія;
Мош Джариле - Румунія;
Юль Темтен - Швеція

Український Дід Мороз

Свято Св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на західній Україні встановилася традиція писати Св. Миколаєві листа у якому дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року і просити про подарунки. Такого листа, як правило, адресується до «Канцелярії Св. Миколая». Завдяки місцевим ентузіастам, деякий час у Львові функціонувала така віртуальна канцелярія. Тими самими ентузіастами було створено збірку дитячих листів під назвою «Будьлаласка». Це дуже незвичайний видавничий проект. У його основу покладено реальні листи найменших (і не тільки) мешканців України до Святого Миколая, зібрані за останні десять років Канцелярією Святого Миколая у Львові. Видання відразу потрапило до рейтингу
Кращі дитячі книжки 2007 року.

Батьки Санта Клауса

Сучасного Санту придумав у 1823 р. Климент Кларк Мур. Власне Мур у поемі «A Visit From Saint Nicholasmore», більше відомій як «The Night Before Christmas», першим зобразив Санта Клауса як життєрадісного немолодого ельфа і поселив його в Лапландії. У 1860 р. карикатурист Томас Наст уперше намалював його товстим, старим, бородатим, в окулярах, в блазенському червоному ковпаку і з люлькою у роті. Існуючий нині зовнішній вигляд Санта Клауса належить пензлю Х. Сандблома — американського художника, що намалював в 1931 р. серію малюнків для реклами «Кока-коли».

Клаусофобія по-європейськи…

В Центральній і Східній Європі розгорнулася кампанія, що закликає відвернутися від Санта-Клауса як втілення дешевої комерціалізації найважливішої релігійної події. У грудні 2002 р. «Daily Telegraph» писала, що в Словаччині і Чеській Республіці католицька церква видала офіційні рескрипти із закликом до віруючих приєднатися до Німеччини, Австрії і Швейцарії і «заборонити» Санта-Клауса. Натомість, у Чехії і Словаччині подарунки на Різдво приносить Мікулаш (Микола). Не «можна допустити, щоб ця особа замінила собою Ісуса», — заявила словацькій газеті «Pravda» Маріан Гавенда, оголосивши позицію церкви. «Санта-Клаус є комерціалізацією Різдва. Церква зовсім не проти того, щоб люди купували подарунки як такі, але подарунок не повинен підмінити собою нашу любов один до одного, і саме любов — суть цього святкування. Давайте не допустимо, щоб у нас вкрали Христа». У німецькомовних країнах друкувалися наклейки «Зона, вільна від Санта-Клауса», а на вулицях роздавали брошури, які по-протестантські нагадували, що традиційний рознощик подарунків — це Christkind, Немовля Христос, а зовсім не білобородий, в червоному каптані іммігрант з Америки.

Юлія @ Angel Суперека