Записки міської амазонки                               

«Відстань від точки А до точки В складає 5 км.,а автобус/тролейбус/маршрутка проходить її за Х хвилин. Визначити, яку користь/збитки отримає пасажир від поїздки в кожному з видів транспорту?» - таку нехитру задачу може скласти кожен після поїздки в час годину пік містом. А що ж є її розв»язком?

Поїздка в громадському транспорті в наш час є неабияким випробуванням на витривалість нервів, м»язів, голосових зв»язок і взагалі граничних людських можливостей. Згадайте, як ронком ви стоїте на зупинці, чекаючи коли ВІН (громадський транпорт, я маю на увазі) нарешті виїде з-за рогу. Ваші нерви здають, чи не так? Коли ВІН з»являється, то всередині вас все дрижить в передчутті відкривання  дверей. А що натомість? Зламані сподівання. Водій не зупиняється, мовляв  і так повен салон. Якби можна  - то люди б і на даху їхали.

Коли ти нарешті втискуєшся в (маршрутку, автобус, тролейбус – потрібне підкреслити жирною лінією), то в голові постають 5 головних питань, що турбують кожного пасажира:

-         Чому водій слухає шансон?

-         Що таке хамство?  І як з ним боротися?

-         Скільки синців у мене буде завтра вранці?

-         Чиї руки у  мене в карманах, якщо мої переді мною?

-         Чому собаки гавкають на автівки?

Тролейбус

Залишок Си-Ри-Си-Ри, яким полюбляють кататися пенсіонери та bmx-ри на пару з тріалістами (бо з великами в інший транспорт їх просто не пускають). У Кременчуці «рогаті» бувають старого і нового типу. Як правило, старі тралики називають «лоховозами». І як показує практика в них смердить (незрозумілою речовиною інопланетного походження, або бомжем Афанасієм), можливо саме через це проїзд у них коштує 60 коп., і ви завжди ризикуєте випасти з траспорту разом з якоюсь його деталлю. Щодо головних питань. Шансон водій не слухає, бо він або глухий, або в «рогатому» немає радіо. А от хамство переслідує нас навіть тут. Пораджу: краще вибачитися і делікатно відійти на безпечну відстань, бо якщо вас зачепив пенсіонер, алкоголік чи екстремал у будь-якому випадку винні будете всеодно ви. Про синці. Їх ви можете отримати:

a)      Від удару костуром пенсіонера;

b)      Від руля/ колеса/ педалі велосипеда, який перевозять поруч з вами;

c)      Від удару «авоською» місцевого алкаша дяді Васі.

Крадіжок у подібному транспорті в більшості випадків не відбувається, бо і красти нікому. Та й собаки на цей «пам»ятник історії» не гавкають.

Автобуси

Вони курсують між селами поблизу Кременчука. Як правило, ці автобуси вже списані владою та й зовнішній вигляд мають різний. Є зелені «Сканії», жовті «Богдани» і ще, певно дореволюційні ЛАЗи з балонами Метану чи Пропану на даху. В годину пік у таких автобусах змішалось все: і коні, і люди, і різного роду ручний багаж (корзинки, кошолки, сумки, авоськи і т.ін.). Але таке трапляється рідко, приміром, коли один з водіїв не захоче їхати за розкладом, або в нього задимиться двигун чи зламається педаль газу (з тормозом з нього все в порядку). Та й такий худенький транспорт ходить через кожні 30 хв. в кращому разі. Погодьтеся, для людини, у котрої праска вдома не вимкенена це немало. В  автобусах приміського сполучення водії слухають або шансон або попсу. Тому краще мати з собою плеєр та навушники, бо в іншому разі «Мурка» буде вам снитися  в кошмарах. Хамсво тут взагалі процвітає. Боронь Боже вам наступити на лапку любій собачці Квітусі. (І не важливо, що вас Квітуся вже кілька разів шпурнула по салону). Її господарка нагримає на вас і змусить водія висадити з автобусу «цей соціально-небезпечний елемент». Кількість синців на вашому тілі рівнопропорційна кількості людей в автобусі. Чим більше народу, тим більше він штовхається і крутиться.  І тим більше разів ви отримаєте по голові. Але парадоксально – собаки не гавкають на такі автобуси. Певно бояться страшних вихлопів від страшних машин.

Маршрутки

Вони проїжджають через усе місто, і поки нам ще не збудували метро, на Молодіжне ми їхатимемо за 1, 75коп. (в кращому випадку, економічна криза. Самі розумієте). Вранці та ввечері в маршрутких люди перебувають у трьох станах: висячому, стоячому і сидячому. І тут вже ніяка фізика не допоможе! Якщо в мікроавтобусах це ще стерпіти можна, то в «газельках»  їхати буквою «зю» не дуже зручно. Шансоном можна «насолодитись» майже в кожній маршрутці. Куди б ви не їхали, для вас завжди заспівають тюремну лірику.  Але виключення становить один водій на маршруті №30.  У нього завжди можна почути звичайну радіошну попсу. Та це трапляється так рідко….

Також непоодинокі випадки, коли вже не пасажири, а сам водій може вам нахамити. Чи здичу не віддати. Та і пасажири від нього не далекі. Ризикуєте нарватися навіть на шовініста, що лище за вашу УКРАЇНСЬКУ мову пропонує вам покинути салон прямо посеред дороги!

Крадіжки в маршрутках не дуже часті. Так, раніше могли і гаманець витягти і цілу сумку забрати. Але зараз все тихо. Чи то крадії міліціянтів злякалися, чи в зимову сплячку залягли. А от бродячі пси полюбляють ганятися за маршрутками по вулиці. Пам»ятаю навіть випадок, коли собака мало не спробувала на смак чоловіка, коли той сідав в маршрутку. Та він відбувся легким переляком.

Після всьго вишесказаного, обирайте, чим ви поїдете на роботу завтра! І щасливої вам поїздки!

Юлько Голодняк - Рижик