Хіба вам ніколи не кортіло дізнатися, що під вашою вулицею побудоване якесь секретне підземелля? І хіба не цікаво побачити, куди ж вбудовані сходи нижче першого поверху у вашому будинку, до того ж добре замасковані або наглухо заварені? Діггери знайдуть відповідь на ці питання та ще багато інших!

Діггер (від анг. digger) у перекладі – землекоп, шукач золота. Найбільшою винагородою для них є  сучасні теплотраси чи бомбосховища. Діггери не просто цікавляться історією «підземного» міста, вони попереджають екологічні порушення та розвалення будинків.

У XVII столітті діггерами називали людей без власності. Вони дуже серйозно відносилися до релігії і вважали, що земля дана людям Богом і має бути поділеною між усіма. Сучасні діггери не мають з ними нічого спільного, окрім прагнення бути вільними та незалежними. Їхній основний інтерес – дослідження підземель.

Дехто з діггерів проводить аналогію з робою паталогоанатома. Ось тільки вивчають зсередини не людину, а підземний світ міст. Розміщення ходів дізнаються по рельєфу і карті місцевості. Допомагають й історичні відомості. Окрім того, що діггерство – це екстремальне захоплення, воно ще й корисне для суспільства. Наприклад, запорізькі дослідники підземного світу декілька разів знаходили в тонелях підтопи і попереджали місцеву владу про те, що будинкам загрожує розвал. Були випадки, коли діггери знаходили незаконний злив каналізації в одній з дренажів часів революції. (дренаж – система заходів, спрямована на відведення води з грунту. - пр. автора) Каналізація роз’їдала підземний хід і забруднювала річку. Інколи їхні знахідки потрапляють і в музеї. Все ті ж запорізькі діггери  віднесли туди колеса від старовинної карети і алюмінієві ніжки від столу революційних часів, коли алюміній прирівнювався до золота. 

У нас цей рух лише почав зароджуватися. Безпосередньо у Кременчуці діггерів нараховується до 10 чоловік (якщо не менше). Особливих місць для дослідження у нас немає, то ж і бажання займатися подібним теж відсутнє. Єдине, що хоча б трошки може зацікавити їх – це підвали під Крюківським мостом та під центральною частиною міста. Наприклад, на місці теперішньої райради та будинку, де знаходиться бібліотека ім.Торубари, був глибокий залізнобетонний підвал, що нагадував камери у в’язниці. По вул.Леніна розміщуються підвали, що ведуть до вул.Пролетарської. Від будинку міськздороввідділу до будинку, де зараз знаходиться «Пекін» та до шпиталя інвалідів війни йдуть підземні ходи. Та й сквер «Жовтневий» також висаджений на ходах та підвалах.

Заходи безпеки для початківців:                                                                                                                 1) неприпустимо проникати в колектори річок і зливні каналізації під час дощів і ливнів. 2) неприпустимо знаходитися під землею у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Палити теж не варто, бо вода у каналізаціях чи річках може бути сильно забруднена різними горючими речовинами і, оскільки вони легші від води, то утворюють на її поверності плівку, яка може зайнятися.                                                                                              3) неприпустимо спускатися під землю по одинці – в екстренній ситуації вам потрібна буде допомога. Навіть якщо умови походу вимагають розподіл, обов’язково підтримуйте зв’язок з іншими учасниками походу. Так як електронні мобільні засоби зв’язку не завжди працюють під землею, варто згадати голосову перекличку.                                                                  4) у перший похід бажано йти з досвідченим діггером, який би на практиці зміг пояснити і показати, як правильно поводитися під землею. Якщо це не можливо – проконсультуйтеся з ним. Уважно перегляньте поради на сайтах відповідної тематики, почитайте історії та звіти. Це допоможе зрозуміти специфіку знаходження під землею.                                                       5) перед походом обов’язково повідомте комусь, хто залишиться на поверхні, про те, куди ви йдете і приблизний час походу. Бажано вказати номера телефонів екстренних служб, за якими варто зателефонувати у випадку довгої відсутності тих людей, що пішли.                                              6) при походах в дуже забруднених річках чи дощових сітках, бажано мати при собі протигаз, протиаерозольний респіратор. Якщо вам стане недобре чи запаморочиться голова, ні в якому разі не присідайте. Необхідно швидко піднятися на поверхність землі. 7) будьте уважні під час походу. Основну небезпеку становлять малопомітні перешкоди, типу різних арматур чи  вибоїн. Можна впасти і пошкодити ногу (у кращому випадку).              8) і останнє: будьте розумними! Ні при яких обставинах не піддавайтеся паніці, намагайтеся мислити тверезо. У будь-якій небезпечній ситуації дуже важливо швидко прийняти єдине правильне рішення.

Використання підвалів у нашому місті

Чи були ви колись у підвалі? У підвалі будинку, наприклад. Погодьтеся, там не дуже затишно. Всюди павутина, мряка, мокрі слизькі стіни… знайома картина? Та деякі люди умудряються навіть з підвала зробити «лялечку».

У нашому місті під кожним будинком  є підвал. Як правило, він стоїть зачиненим  або використовується як місце для скупчення усілякого хламу. В принципі, це і є його справжнє призначення. Та в умовах міста деякі підвали використовуються зовсім не для цього.

Наприклад, під землею можуть знаходитися магазини, секонд-хенди, клуби, бари, а ще там може збиратися усіляка наволоч.

Згадаймо хоча б нульовий поверх у кременчуцьких торгових цетрах «Мега», «Пролетарський», «Фокстрот» та магазин «Малятко» побіля центрального ринку.  Купа «підземних секендів» знаходитися біля того ж Центрального ринку та в нагірній частині Кременчука.

Яскравим прикладом розважальних закладів є кафе-бар «Маска» та ресторан «Підкова», що розташований в центрі міста. Підземне розміщення робить їх  ласим шматочком для відвідувачів.

У процесі підготовки статті нам вдалося поспікуватися з кременчуцьким діггером Сашком. Якби не було прикро, та ми не потрапили до місць, де  проводять свій час діггери… ми лише напоїли хлопця чаєм у нашій затишній редакції….

*з етичних міркувань імена змінені.

Коротка відомість:

Олександр, 21 рік.

Займається діггерством 1 рік.

Почав займатися через брак гострих відчуттів та бажання дослідити підземний Кремінь.

Які відчуття тебе супроводжують, коли ти знаходишся під землею?

Зараз це просто цікавість, але вперше було капець як страшно! Ти спускаєшся під землю – там темно, взагалі нічого не видно, під ногами хлюпає вода, плаває щось незрозуміле – чи то старі кросівки, чи трупики щурів. Екстрім повний!

Чому у нашому місті так мало діггерів?

Просто це заняття маловідоме, і ми стараємося не афішувати його. Крім того, напрочуд мало людей навіть чули таке слово «діггер». І потім, самі подумайте, кому захочеться лізти під землю, де ти ризикуєш  одного разу залишитися назавжди?

Кого більше серед вас – дівчат чи хлопців? І кому легше?

Якщо брати по нашому місту – то хлопців, а взагалі всіх порівну. Я вважаю, що дівчата мають переваги – вони легше переносять фізичні навантаження. Хоча діггером може стати кожен у віці від 17 до 35 років.

Що включає в себе ваше спорядження?

Це каска з ліхтариком, бо під землею немає світла, гумові чоботи –заброди, старий непотрібний одяг і  рукавиці. Просто і зі смаком.

Чи маєте ви девіз і якісь повір’я?

Так. «Сьогодні не завалило – завтра завалить!» Жарт. Просто ми живемо одним днем і  не турбуємося про майбутнє. Бо завжди маємо місце, куди можна втекти від круговерті надземного життя – під землю.

Над сторінкою працювали: Даша Васильєва, Юлько Голодняк Рижик